Для чого потрібна? З чого почати? Як зацікавити?
Артикуляція (від лат. articulatio – розподіл) – це виразність вимови в цілому та дія мовнорухового апарату зокрема, внаслідок чого утворюються різноманітні звуки мовлення.
Артикуляційна гімнастика – це комплекс вправ для органів мовного апарату: губ, язика, щік, нижньої щепепи. ..
Вона сприяє:
– формуванню правильної звуковимови;
– виправленню порушених звуків;
– виробленню чіткої дикції;
– успішному оволодінню як рідної так і іноземними мовами;
– оволодінню ораторського мистецтва.
Чітка звуковимова та дикція необхідна не тільки для результативного спілкування, але і для успішного оволодіння письмом. Перед тим, як записати слово, ми спочатку його промовляємо про себе. Тому вади звуковимови призводять до неправильного використання букв при письмі.
Артикуляційна гімнастика не має залишатися надбанням тільки вчителів — логопедів. Вона повинна бути в арсеналі кожного педагога, батьків.
Артикуляційна гімнастика є важливою складовою усього комплексу заходів, спрямованих на подолання мовленнєвих вад і виховання правильної вимови звуків.
Для виконання артикуляційної гімнастики, слід дотримуватися певних рекомендацій. Починати роботу потрібно з вивчення назв органів артикуляції. Перед навчанням дитини, проаналізуйте власний артикуляційний уклад (усвідомте і відпрацюйте самостійно). Наступний крок — навчити дитину спостерігати за роботою органів артикуляції (фіксувати увагу на окремих моментах , знаходити спільне і відмінне в положеннях органів під час вимови того чи іншого звука) свідомо відтворювати рухи щелепи, язика та губ, відчувати їх та контролювати їхню роботу. Дитина має навчитись давати інформацію про роботу того чи іншого мовленнєвого органа в процесі артикуляції: про положення язика в роті, про напрям струменю повітря, що видихається. Якщо дитина не може словесно описати положення органів артикуляції, їй слід допомогти, задаючи альтернативні запитання: «Губи посміхаються чи витягнуті трубочкою?», «Струмінь повітря тече на кінчик язика чи вбік, у щоку?», «Кінчик язика піднятий угору чи опущений униз і ховається за нижніми зубами?». У кращому засвоєнні дитиною назв органів артикуляції, усвідомленні їх положення та рухів допоможуть схеми, показ того чи іншого органа в себе. Корисним є також моделювання артикуляції за допомогою руки дорослого і самої дитини, тобто унаочнення матеріалу. Наприклад, язик можна порівняти з кистю руки дитини, показати на ній кінчик язика, спинку, боки, рівчачок. Перш ніж виконувати певну вправу для язика, наприклад «чашечку», дитина вчиться виконувати її власною долонею. Це допомагає дитині краще зрозуміти те, чого від неї хочуть.
Наступна задача — сформувати артикуляторні (рухомовленнєві) вміння та навички. Рекомендується артикуляційна гімнастика для підготовки правильного артикуляційного укладу. Важливим є правильний підбір вправ для постановки певного звука, послідовність і точність їх виконання. Вправи для язика та губ зміцнюють м’язи, формують м’язову готовність до вимови того чи іншого звука, розвивають, уточнюють та вдосконалюють основні рухи органів мовлення. Гімнастику спочатку виконують 1-2 хвилини, важливо утримувати зацікавленість не перевтомлювати дитину. Поступово час виконання вправ збільшується, іноді й до 10 хвилин (за бажання дитини). Артикуляційну гімнастику слід проводити щоденно, щоб закріплювались рухові навички дитини. Спочатку вона проводиться під контролем зору ( перед дзеркалом), у подальшому — без дзеркала, з опорою на власні кінестетичні відчуття дитини.
Розвиток артикуляційної моторики – тривалий процес. Часто дітям набридає щоденно одноманітно робити артикуляційну гімнастику перед дзеркалом. Та ще й буває важко всадити їх хоч на хвилину та зосередити під час виконання завдань. Як же зацікавити дитину та мотивувати до виконання артикуляційних вправ ?
Виконайте з дитиною невеличку зарядку. Розкажіть, що зарядку можна робити не лише зі своїми ручками, ніжками, а й з ротиком (губками, щічками, язичком) для того, щоб язичок був слухняним та чітко вимовляв усі звуки та слова. Повідомте, що кожна вправа для ротика має свою назву (лопатка, хоботок, жабка тощо). Покажіть малюку картинки (або іграшки) з відповідним зображенням. Займайтесь разом з дитиною. Якщо самостійно виконати вправу не вдається (наприклад, у дитини не виходить розтягнути губи в широку посмішку як у вправі «Жабка»), можна допомогти їй своїми пальцями (наприклад, покласти два пальці на кутики ротика і злегка розтягнути їх в обидва боки до досягнення правильного артикуляційного укладу).
Переходити до логопедичних ігор можна лише після того, як дитина самостійно навчиться правильно, точно та в повному обсязі повторювати всі рухи, які ви їй показуєте перед дзеркалом.
Домовтесь з дитиною пограти у таку логопедичну гру: щоразу, як дитина побачить предмет, назва якого збігається з назвою артикуляційної вправи, вона виконає її 5 або 10 разів (в залежності від можливостей, настрою, темпераменту дитини тощо). Рахувати зручно на пальцях однієї або двох рук – так дитина наглядно бачить, скільки ще разів їй залишилось виконати вправу. Виконуючи артикуляційні вправи, чергуйте напруження та розслаблення.
Увага! Використовуйте іграшки, режимні моменти, прогулянки тощо для того, щоб обіграти артикуляційні вправи і мотивувати дитину до їх виконання.
Варіанти виконання артикуляційних вправ під час режимних моментів:
– протягом дня шукайте вдалу можливість та виконуйте такі вправи для язика: перед або після прийому їжі «Трубочка», «Смачне варення», «Чашечка»; у ванній кімнаті «Чистимо зубки», «Гребінець»; за нагоди «Годинник», «Барабан». Доречні артикуляційні вправи для губ: «Полоскання», «Олівець», «Вареник» та для нижньої щелепи: «Шухляда».
– під час ігор. Усі діти полюбляють грати у піжмурки. У цю гру можна також пограти і з застосуванням артикуляційних вправ, а саме виконати артикуляційні вправи із заплющеними очима. Адже часто із заплющеними очима дітям легше зосередитися на рухах мовленнєвих органів і контролювати їх.
До виконання артикуляційних вправ слід поставитись із усією серйозністю. Адже для того, щоб дитина навчилась правильно вимовляти звуки рідної мови, часто буває достатньо старанно та регулярно проводити артикуляційну гімнастику, а також звертати увагу дитини на правильну вимову звука, тобто показувати його правильну артикуляцію.
Пам’ятайте! Проводити артикуляційну гімнастику потрібно в гарному настрої, емоційно, в ігровій формі , не забувайте хвалити за найменші перемоги і підбадьорювати малюка.
Пам’ятка для батьків щодо виконання артикуляційних вправ
З метою досягнення максимального ефекту від виконання вправ артикуляційної гімнастики слід дотримуватися наступних правил:
1. Готуючись до ігор-занять, потрібно провітрити приміщення, прослідкувати, щоб діти помили руки з милом.
2. Під час виконання вправ, якщо дитина сидить на стільці, ноги стоять на підлозі, спина притиснута до спинки, але не напружується, руки вільно лежать на колінах або на столі.
3. Ігри-заняття проводять щоденно, 2–3 рази на день (бажано перед прийомом їжі) упродовж не більше 10 хв., спочатку із використанням дзеркала, а потім без нього, з опорою на кінестетичні відчуття.
4. Кожну артикуляційну вправу бажано виконувати під лічбу, оплески дорослого, під музику або у поєднанні з дихально-голосовими вправами.
5. Кількість виконання вправ варіюють в залежності від індивідуальних особливостей дітей. При швидкій виснажуваності дитини завдання може повторюватися лише двічі, а при зміцненні м’язів мовленнєво-рухового апарату і автоматизації набутих навичок збільшуватися до 15–20 разів і більше.
6. Обов’язковим є створення позитивного емоційного налаштування дошкільника на виконання вправ, спонукання до наслідування дій педагога.
7. Вправи пропонують за принципом від простого до складного.
8. Новими під час ігор-занять можуть бути не більше двох вправ.
9. Основним є не кількість зроблених вправ, а якість їх виконання.
10. Після виконання кожної вправи органи мовленнєво-рухового апарату необхідно повернути у вихідне положення.
11. Варто нагадувати дітям про необхідність своєчасно ковтати слину та користуватися серветками для витирання рота.
12. У виконанні вправи беруть участь лише ті м’язи та органи рухомовленнєвого апарату, на які вона спрямована.
13. Артикуляційні вправи виконують лише симетрично по відношенню до правої та лівої сторін обличчя.
