Агресивна поведінка – одне з найпоширеніших порушень серед дітей дошкільного віку, оскільки це найшвидший і найефективніший спосіб досягнення мети.
До ознак агресивності відносяться: впертість, дратівливість, напади гніву, вибух злості, обурення, намагання образити іншу людину, принизити гідність, наполягання на своєму, егоцентризм (нерозуміння інтересів інших людей), самовпевненість, завищена самооцінка.
Досліджуючи агресивну поведінку дітей дошкільного віку, звертали увагу на такі її прояви: прагнення домінувати над іншими; імпульсивність, неврівноваженість; низький рівень самоконтролю та саморегуляції; непродуманість учинків; спалахи роздратування, гніву; сумніви, невпевненість у собі, складність прийняття рішень; ігнорування моральних норм і правил поведінки; відсутність страху, почуття провини, каяття за свої вчинки; нездатність розуміти однолітків, ігнорування їхніх переживань; не сформованість механізму децентрації, вміння поставити себе на місце іншого.
Агресивні діти використовують будь-яку можливість штовхати, бити, або щипати інших, їхні вчинки часто мають провокаційний характер.
Що зумовлює прояви агресивності ?
Агресія ніколи не виникає випадково — її завжди щось зумовлює. До причин дитячої агресивності належать:
-нестача рухової активності та фізичних навантажень;
-дефіцит батьківської уваги та любові, небажання прийняти дитину такою, якою вона є. У такому разі агресія — єдина можливість дитини привернути до себе увагу батьків, які ставляться до неї зверхньо;
-підвищена тривожність батьків, гіперопіка. Поступливі та невпевнені батьки провокують у дитини вередування, маніпуляції, спалахи гніву;
-патерни агресивної поведінки у сім’ї. Все, що відбувається в сім’ї, дитина переносить у соціум. Агресивні та жорстокі батьки дивляться з ненавистю на свою дитину, тож і вона переймає їхню манеру поведінки;
-стимуляція непрямої агресії завдяки ЗМІ. Сцени насильства у кіно та програмах посилюють негативні прояви у агресивної дитини;
-низький рівень розвитку ігрових та комунікативних навичок;
-покарання, які застосовують у сім’ї.
Як же подолати дитячу агресивність?
- Ні в якому разі не повинні виявляти агресивність у відповідь. Річ у тім, що коли агресивну поведінку суворо карати, дитина під впливом страху навчиться придушувати власні вияви агресивності, але це не означає, що таким чином зменшиться її гнів і почуття помсти. Та агресивність, яку придушують удома або в дитячій установі, буде виявлятися в інших місцях: на вулиці, в гостях… Таке явище називається перенесенням агресивності.
- Уміння дорослих володіти собою – найкраща гарантія розвитку самовладання в дітей. Дорослі повинні приділяти дитині більше уваги, в певній ситуації проявляти більше рішучості. Така поведінка дорослих заспокоює дітей, позитивно впливає на їх стан.
- Не можна карати і сварити. Коли батьки сварять дитину, стверджуючи, що вона боягуз, ледар, ідіот, негідник, то дитина вірить в сказане. Слова для неї значать лише те, що значать. Будь-яке твердження сприймається однозначно: ніякого переносного смислу.
- Можна спробувати розвеселити дитину, згасивши тим самим спалах агресії.
- Щоб перебороти негативні емоції запропонувати дитині посидіти хвилинку на стільчику, який забере її гнів. Переключити дитину зі зла на добро – запропонувати допомогти «Допоможи мені, будь ласка, зібрати, намалювати, полити і т.д.».
- Діти, які поводяться агресивно полюбляють бути в центрі уваги, тому варто віддавати їм провідні ролі в танцях, рухливих іграх, бути помічником дорослих.
Агресивність не можна сприймати однозначно негативно, оскільки вона грає ще й захисну функцію: функцію самозбереження як фізичного, так і емоційного. Часто несподівані агресивні реакції можуть з’являтися в період вікової кризи. Якщо ця поведінка нетипова для дитини і дорослих, значить вона сигналізує про те, що у дитини виникли певні труднощі і вона потребує допомоги оточуючих.
Правила роботи з дітьми, які мають агресивні прояви:
- Бути уважним до потреб дитини.
- Демонструвати модель неагресивної поведінки.
- Бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.
- Покарання не повинні принижувати дитину.
- Навчати прийнятним способам виразу гніву.
- Надавати можливість проявляти гнів безпосередньо після фруструючої події.
- Навчати розпізнавати власний емоційний стан і стан людей.
- Розвивати здібність до емпатії.
- Розширювати поведінковий репертуар дитини.
- Відпрацьовувати навички реагування в конфліктних ситуаціях.
- Вчити брати відповідальність на себе.
Практичний психолог ЖДНЗ №30 Анастасія Панченко
