Готовність дитини до школи: практичні поради психолога

---

У професійному середовищі можуть точитись дискусії щодо готовності дитини до школи. Водночас скасування вступних тестів при прийманні дітей до освітніх закладів іноді розгублює самих батьків. Вони ставлять собі запитання: «На що орієнтуватися під час ухвалення рішення про готовність дитини?»

Особливо це актуально для діток, які на початок навчального року мають вік майже 6 років. Деякі батьки вважають, що чим раніше дитина піде до школи, тим ліпше. Навчання триває аж 12 років, і якщо дитина сідає за парту в віці 7 років, то середню освіту завершує аж у 19.

Однак існує негативний досвід батьків, які віддали дітей до школи зарано, і потім довелося переживати наслідки. Спробуємо розібратися, на що звертати увагу батькам, щоб зрозуміти, чи дитина готова до шкільного навчання; а також, що вони можуть зробити для допомоги у формуванні належних якостей. Що насправді необхідно дитині для початку навчання, а що не таке важливе? Розглянемо складники шкільної готовності:

Інтелектуальна готовність	Фізіологічна готовність мозку до навчання
Вольова готовність	Здатність робити щось всупереч      складнощам
Соціальна готовність	Навички спілкування з іншими
Мотиваційна готовність	«Навіщо мені школа?»
Фізичне дозрівання	Готовність тіла до навчання

Зазвичай батьки дбають про навчальні навички дитини:

• • • письмо,
    • рахунок,
    • читання,
    • загальний розвиток.

Але насправді для навчання важливо дещо інше – дозрівання певних відділів головного мозку, які відповідають за формування цих навичок. Навичка ще може бути несформована, проте все готове до формування. Іншими словами, дитина може не вміти розв’язувати приклади, але мати уявлення про число, числовий ряд, співвідносити за кількістю, порівнювати, вміти робити висновки і бути зацікавленою. Така дитина швидко навчиться розв’язувати приклади. Ми дивимось на здатність дитини робити висновки, уважно слухати й чути, ставити запитання, якщо не все зрозуміло; на розвиток її пам’яті, уваги, уяви.

Пам’ять. У віці 5-6 років починає формуватися довільна пам’ять. Дитина здатна за допомогою образно-зорової пам’яті запам’ятати 5-6 об’єктів. Обсяг слухової вербальної пам’яті становить 5-6 слів.

Мислення. У старшому дошкільному віці продовжує розвиватися образне мислення. Діти здатні не тільки вирішити задачу в наочному вигляді, а й в розумі здійснити перетворення об’єкта і т.д. Розвиток мислення супроводжується засвоєнням розумових засобів (розвиваються схематизовані і комплексні уявлення, розуміння циклічність змін). Крім того, вдосконалюється здатність до узагальнення, що є основою словесно-логічного мислення.

Сприйняття. Продовжує вдосконалюватися сприйняття кольору, форми і величини, будови предметів; відбувається систематизація уявлень дітей. Вони розрізняють і називають не тільки основні кольори та їх відтінки по світлості, а й проміжні колірні відтінки; форму прямокутників, овалів, трикутників. Сприймають величину об’єктів, легко будують в ряд – за зростанням або спаданням – до десяти різних предметів.

Увага. Зростає стійкість уваги, розвивається здатність до її розподілу і переключення. Спостерігається перехід від мимовільної до довільної уваги. Обсяг уваги становить на початку року 5-6 об’єктів, до кінця року – 6-7.

Уява.  Особливо яскраво уява дитини проявляється в грі, де вона діє дуже захоплено. Все більше розвивається фантазія. Розвиток уяви у старшому дошкільному віці обумовлює можливість створення дітьми досить оригінальних і послідовних історій. Розвиток уяви стає успішним в результаті спеціальної роботи з її активізації. В іншому випадку цей процес може не привести до високого рівня.

Що можуть зробити батьки для сприяння формуванню інтелектуальної готовності дитини:

-Давати адекватне інтелектуальне навантаження – розмовляти на різні теми, обговорювати події та враження, дозволяти самостійно вирішувати в непринципових ситуаціях і знаходити рішення ігрових або життєвих завдань.
Наприклад: запропонувати відгадати, куди поділася крижинка, що ви принесли з вулиці; не підказувати, чому падає будинок, який стоїть на одному кубику; взагалі намагатися не давати готових відповідей відразу.

-Не перевантажувати дитину навчанням до початку навчання шкільного, адже це прямий шлях до пригнічення пізнавального інтересу.

Чинники вольової готовності дитини до школи.

Якщо ж пізнавальний інтерес збережено, то вольових зусиль для навчання дитині знадобиться набагато менше. Вольова готовність до школи – це здатність дитини «примусити» себе робити щось, що не викликає великого інтересу чи негайного задоволення. Воля також відповідальна за можливість дитини всидіти за партою упродовж уроку.

Якщо вольова сфера недостатньо сформована, то починати процес навчання неймовірно важко для всіх.

Що можуть зробити батьки для допомоги дитині:

-тренувати в дитини вміння чекати (витримувати чергу в крамниці, почекати до дня народження і тільки тоді отримати подарунок, почекати маму, коли вона зайнята тощо);

-створювати ситуації, де для досягнення результату потрібно багато витримки та зусиль, і якісно хвалити дитину за її перемоги.

Чинники мотиваційної готовності дитини до школи.

Мотиваційна готовність також дуже важлива, хоча часто здається другорядним чинником. Але уявіть собі, як навчати дитину, яка абсолютно цього не хоче?!  Це нормально, якщо перший час дитина йде до школи за приємними емоціями, спілкуванням, а саме пізнавальний інтерес проявляється у неї згодом у разі правильно організованого процесу навчання.

Що можуть зробити батьки для допомоги дитині:

-Покажіть дитині, що таке школа: дивіться фільми, сходіть до школи, в якій навчалися ви самі, прогуляйтесь із дитиною біля школи, в якій вона буде навчатися.

-Намагайтеся уникати власних негативних відгуків про школу, сучасну систему освіти тощо. Дозвольте дитині сформувати власне ставлення.

Чинники соціальної готовності дитини до школи.

Соціальна готовність означає, що дитина вміє спілкуватися з дорослими та дітьми адекватно ситуації. Тобто, з однолітками спілкування виглядатиме інакше, ніж із малознайомим дорослим.

Якщо дитина відвідувала дитячий садок хоча б упродовж року (а дитина, яка часто хворіє – упродовж двох років), то ймовірніше, соціальна готовність буде сформована. Якщо ж ні, то:

-Батькам бажано простежити, чи має дитина досить досвіду спілкування з малознайомими людьми у різних ситуаціях.

-До початку шкільного навчання добре вирішити питання сепарації, відокремлення від батьків. Пам’ятати, що будь-яка дитина адаптується до нового соціального середовища легко, якщо в неї адекватно сформована прив’язаність до батьків.

     Топ-12 ознак готовності дитини до школи

Дитина готова до школи, якщо:

1.Її багато що цікавить, вона ставить запитання.

2.Любить робити щось, може зайняти себе сама.

3.Їй цікаво пізнавати нове.

4.Вона робить висновки й умовиводи.

5.Вона просить читати їй книжки й уважно слухає їх.

6.Може спокійно почекати деякий час.

7.Може цілеспрямовано йти до своєї мети.

8.Дитину цікавить школа, вона хоче піти туди.

9.Дитина легко встановлює контакт і спілкується з іншими людьми.

10.Грає в ігри за правилами, дотримується встановлених правил.

11.Досить фізично розвинена, спритна.

12.Має повністю сформовані навички самообслуговування.

 Дитина не готова до школи, якщо:

1.Має серйозні логопедичні проблеми, які не розв’язали раніше (рекомендується консультація логопеда).

2.Дитина часто хворіє (шкільне навчання бажано починати ближче до 7 років).

3.Дитина завжди надає перевагу грі, навчальна діяльність її зовсім не приваблює.

4.Психічні процеси (пам’ять, увага, мислення, вольові якості) не сформовані досить, щоби дитина могла витримувати навчальне навантаження.

5.Дитина має проблемну поведінку – агресивна, занадто тривожна, не дотримується правил поведінки тощо (рекомендується консультація психолога).

6.Будь-які хронічні захворювання, стреси (розлучення батьків, госпіталізації дитини, втрата близьких) у дошкільному віці – це привід подумати про початок шкільного навчання ближче до 7 років.

За допомогою фахівців і за підтримки батьків дитина впорається зі всіма труднощами та після дошкільної підготовки буде готова сісти за парту, задоволена та зацікавлена у навчанні.

                             

                              Підготувала: практичний психолог ЖДНЗ №30 Тетяна Іванчук