Рекомендації батькам щодо стабілізації емоційного стану та зниження тривожності за непередбачуваних обставин

15.Сер.2024
Рекомендації батькам щодо стабілізації емоційного стану та зниження тривожності за непередбачуваних обставин

Війна привносить у життя багато змін, невизначеності та непередбачуваних обставин.

Типовою реакцію на це є тривога. Вона характерна і для батьків, і для дітей. Тривала ситуація невизначеності переростає у нав’язливий тривожний стан, що порушує функціонування, здатність до усвідомлення та оцінювання реальності, наслідком якої є зниження якості життя.

Турбота про себе і про дітей у такому стані вкрай важлива. Пояснимо, чому. Діти відчувають занепокоєння дорослих і починають сприймати ситуацію невизначеності як загрозу, з якою дорослі не можуть впоратися. А батьки намагаються приховати свій стан і заспокоїти таким чином дітей, які помічають невідповідність між тим, що дорослі говорять, і тим, як своїми почуттями та діями вони реагують на те, що відбувається.

Почуття тривоги сигналізує людині про потребу усвідомлення небезпеки і необхідність змін. Однак, коли людина втрачає межу між реальною та імовірною небезпекою, уявні ситуації змушують її розглядати найгірші сценарії їхнього розвитку. Тож вкрай важливо помічати у себе ознаки тривоги та вчасно налагоджувати свій стан.

Пам’ятаймо: стабільний стан батьків — основа стабільного стану дітей.

Сигнали тривалої тривоги:

  • постійне внутрішнє напруження та ускладнене розслаблення;
  • порушення сну, жахливі сновидіння;
  • постійна м’язова напруга, головний біль, функціональний розлад кишківника тощо як наслідки переживань, а не ознаки захворювань тіла;
  • надто часте чи надмірне вживання їжі або відмова від неї;
  • низька концентрація уваги;
  • постійна дратівливість;
  • руйнування стосунків;
  • занурення в себе;
  • очікування небезпек або поразки;
  • панічні атаки;
  • сприйняття нового як загрози.

Як навчитися керувати своїми станами:

  • Складіть перелік негативних переконань. Оцініть значущість кожного за шкалою від 0 до 10. Замініть їх на позитивні.
  • Прислухайтесь до свого тіла. Відчуйте, де воно розслаблене, а де — напружене. Глибоко вдихніть, уявляючи, як через подих сповнюєтесь спокоєм і розслабляєтесь. Через видих мовби виштовхніть з тіла всю напругу, а з нею і тривогу. Фізичні вправи для напруження та розслаблення м’язів також нададуть снаги.
  • Знайдіть свою опору. Подумайте, кого з оточення можете просити про допомогу, яке заняття відвертає вашу увагу, що заспокоює. Це — ваш ресурс.
  • Діти чутливі до станів дорослих. Вони можуть запитувати про ваші переживання, реагувати на них та заспокоювати вас. Не приховуйте своїх почуттів і станів. Не кажіть, що все нормально. Зізнавайтеся в занепокоєнні. Кажіть, що шукаєте правильні рішення. Запевніть, що неодмінно впораєтеся з проблемою.
  • Допоможуть також добрі звички, режим дня, нові ритуали і традиції. Це як контроль над власним життям, що формує відчуття передбачуваності подій і вашу спроможність сприймати їх відповідно до реалій.

Пильнуйте свої стани і пам’ятайте:

  • Зрозуміти, що спричиняє тривогу, — важливо.
  • Усвідомити спогади чи думки, що надають захищеності та розслабляють, — потрібно.
  • Сприймати тривогу як реакцію на невизначеність — природно.
  • Не знати відповідей на всі питання — нормально.

                                                    Практичний психолог ЖДНЗ №30 Тетяна Іванчук