Страх повітряних тривог: як впоратися самостійно і допомогти дитині

---

Відчувати страх під час повітряних тривог — абсолютно нормально і природно. Проте важливо навчитися опановувати цей страх, щоби він не руйнував усе ваше життя, не переростав у паніку та не провокував на деструктивні дії чи небезпечну бездіяльність.

Якщо страх не переходить у паніку, боротися з ним не варто. Це нормальна реакція. Але якщо в таких ситуаціях ви завмираєте та відчуваєте втрату контролю, прислухайтеся до цих рекомендацій:

— Розробіть план дій на випадок небезпеки. Наприклад, піти до найближчого укриття або в коридор. Якщо ви в незнайомому місці, поцікавтеся завчасно, де найближче сховище, продумайте маршрут ще до того, як пролунає сигнал повітряної тривоги.

— Якщо ви опинилися у ситуації, коли дійти до укриття неможливо, намагайтеся мислити раціонально. Якщо поруч нікого немає, напишіть або подзвоніть близьким людям — це допоможе опанувати себе та не втратити зв’язок із реальністю. 

— Поверніть собі відчуття контролю за маленькими речами. Сконцентруйтеся на диханні, спробуйте змінити його темп (наприклад, уповільнити або поглибити). Контроль над диханням — перший крок до заспокоєння.

Як допомогти дитині?

Діти неймовірно емпатичні та відчувають усі наші емоції. Якщо під час повітряної тривоги вони бачать панікуючих дорослих, їхній страх зростає ще більше. Тому насамперед важливо навчитися зберігати спокій у присутності малечі. Лякатися звуку сирени — абсолютно нормальна реакція для дитини. Особливо якщо раніше вона пережила травматичний досвід (наприклад, стала свідком обстрілу, або ж чула вибухи під час повітряної тривоги). У таких випадках варто спробувати сформувати навичку заміни.

Навичка заміни передбачає формування нової реакції на повітряну тривогу, яка замість страху викликатиме відчуття безпеки. 

Попросіть дитину міцно обіймати вас щоразу, коли починається тривога. Таким чином тривожність замінюється теплом і ніжністю. А далі запропонуйте те, що любить саме ваш малюк: погортати улюблену книжку, подивитися мультик чи погратися з іграшкою. Головне — це має бути щось знайоме та улюблене, що приносить дитині позитивні емоції. Якщо робити це регулярно, дитина реагуватиме на повітряні тривоги спокійніше.

Що допоможе зменшити негативний вплив повітряних тривог на психіку дитини?

– Важливо запевнити дитину, що вона в безпеці: перебуваючи в укритті, поясніть, що тут ви точно недосяжні для ворожих ракет і дронів. Якщо ж дитина хвилюється через можливе пошкодження вашого будинку, майна, здоровʼя інших родичів чи домашніх тварин, запевніть її у надійності та майстерності наших сил ППО, нагадайте, що обстріли вже траплялися раніше, проте все, на щастя, закінчилося добре. При цьому дуже важливо використовувати лише правдиві слова та не прикрашати дійсність, адже знання дають сили та допомагають зняти тривожність.

– Зберігайте витримку та самокотроль: якщо діти бачать, що поруч із ними спокійний та впевнений у собі дорослий, це допомагає заспокоїтися та краще зрозуміти ситуацію і їм.

– Запобігайте паніці: якщо дитина в ступорі та не реагує на вас, спробуйте витягнути її з цього стану дотиком, обіймами, пригостіть солодким чаєм чи улюбленою цукеркою, похитайте її, щоб включити в рух. Ще раз наголосіть, що ви поруч, поставте кілька простих питань, відповідь на які буде “так”: “Ти мене чуєш?”, “Ти мене бачиш?”, “Відчуваєш мою руку?”, “Хочеш випити води?” тощо. Потисніть руку дитини та запропонуйте зробити це у відповідь, подихайте разом: видих має бути вдвічі коротшим, ніж вдих. Зробіть разом із дитиною вправу “Свічка – квіточка”: коли видихаєте, уявіть свічку, яку треба загасити подихом, а вдихаючи — квіточку, приємний аромат якої прагнете відчути. Повторюйте вправу кілька хвилин.

– Допоможіть розслабитися: якщо дитина тремтить від напруги, попросіть сильно-сильно напружити мʼязи, а потім повністю розслабити їх. Зробіть разом вправу “Штангіст”: ноги на ширині плечей, нахил вперед, міцно взяти руками уявну штангу, підняти над головою, потримати, напруживши мʼязи та затамувавши подих. Потім “впустити” штангу на підлогу, видихнути повітря та потрусити руками, як це роблять важкоатлети. Видихаючи повітря, вимовте довге “Хуууухх”.

– Будьте чесними: не варто говорити дитині “Не хвилюйся, все добре”, адже це неправда, і вона це швидко зрозуміє. Коли тривога закінчиться, обовʼязково наголосіть на тому, що загроза минула, і тепер ви у безпеці. Це важливо для того, щоб допомогти дітям повернутися в реальність, закріпити нові способи поведінки у складній ситуації та зафіксувати у їхній свідомості, що неприємності закінчилися.