Батьки завжди хочуть для своїх дітей найкраще, але чи завжди так виходить? Розглянемо найбільш поширені помилки, яких допускають батьки у вихованні своїх дітей.
1.Надмірна суворість та вимогливість до дитини. Постановка неповномірних вимог, відсутність свободи, повний контроль за поведінкою дитини і вимога беззаперечного послуху.
До чого призводить: замкненість, відсутність ініціативності, занижена самооцінка, зневіра в собі та власних силах.
2. Агресія словесна або фізична принижує дитину, наносить їй травму на все життя. Коли хочеться накричати на дитину зупиніться та проаналізуйте власні відчуття та причини поведінки. На кого ви дійсно злі? Чому саме крик? Згадайте, що ви відчували коли на вас в дитинстві кричали. Чи хочете щоб це відчувала ваша дитина?
До чого призводить: дитина відчуває себе непотрібною, покинутою; сама починає проявляти агресію по відношенню до навколишніх людей, тварин; занижена самооцінка.
3. Гальмування активності дитини, що проявляється в перешкоджанні самостійності, ініціативи дитини за допомогою фізичної або символічної поведінки батьків. Потреби дорослого ставляться на перше місце. Діти мають самі обирати що їм одягнути, якою дорогою піти та в яку гру їм сьогодні грати.
До чого призводить: занижена самооцінка, відсутність ініціативи в усіх видах діяльності, дитина ніби «пливе за течією»; гальмування пізнавального розвитку.
4. Байдужість. Одна з найбільших потреб дитини є увага, час проведений разом та зацікавленість батьків своєю дитиною. Саме тоді вона відчуває потрібність, важливість, що необхідні для повноцінного розвитку. Цікавтеся щоденним життям та захопленнями, друзями вашої дитини. Хваліть та заохочуйте найменші досягнення, що буде викликати бажання більше працювати та вдосконалюватися.
До чого призводить: відчуття непотрібності; занижену самооцінку, зневіру в собі; намагання показати, що «Я вартий уваги» в більш старшому віці; дитина може замкнутися в собі, або почати виявляти агресію, щоб отримати хоч якусь увагу з вашого боку.
5. Потурання, яке характеризує безумовне виконання найменших забаганок дитини і відсутністю вимог до неї.
До чого призводить: завищена самооцінка; вередливість, его-центричність, домінування власних потреб над потребами інших; такі діти не вміють ділитися, домовлятися, їм важко поступатися, що провокує постійні конфлікти.
6. Ідеалізація дитини сприйняття дитини як ідеальної у всьому.
До чого призводить: завищена самооцінка; відсутність бажання вдосконалюватися, низький пізнавальний інтерес.
7. Непослідовність Тобто мінливість своїх батьківських оцінок, реакцій, коментарів, відчуттів та почуттів у ставленні до дитини та її вчинків. Відсутність узгодженості у вимогах, покаранні між батьками або між поколіннями рідних.
До чого призводить: дитина не має відчуття захищеності та послідовності, що підвищує тривогу та нерозуміння ситуації; дитина вчиться маніпулювати батьками.
8. Газлайтинг – це форма психологічного насильства, коли дитину змушують сумніватися в адекватності свого сприйняття.
Наприклад, мама плаче. Дитина підходить і запитує: «Мамо, тобі погано?». «Ні, що ти, тобі здалося», — відповідає мама.
Говоріть дитині правду, якщо ситуація не вимагає не варто вдаватися в деталі. Правда завжди найкращий варіант.
До чого призводить: в дорослому житті такій дитині завжди здаватиметься, що їй «здається» Це негативно впливає на самооцінку (дитина вважає, що вона нічого не розуміє), оцінку реальності та психічне здоров’я.
9. Стереотипи «Хлопчики не плачуть», «Ти ж дівчинка…» досі часто використовуються при розмові та мають негативні наслідки на життя вже дорослої дитини.
До чого призводить: заборона на прояв емоцій; відсутність емоційного інтелекту; розподіл справ на «чоловічі» та «жіночі»; занижена самооцінка.
@ З повагою практичний психолог Амелічкіна Вікторія Вікторівна
